Оффшорные схемы организации бизнеса

Создание оффшорной компании – это только полдела, сама по себе она не принесет пользы учредителю. Чтобы получить выгоды от этого проекта, необходимо еще уметь им правильно пользоваться. В этом владельцу бизнеса должны помочь различные оффшорные схемы. Их существует довольно много.

Немного о международных операциях

Владельцы бизнесов регистрируют свои компании в оффшорных зонах с целью оптимизации налогообложения. Проще говоря, перенаправляя финансовые потоки в страны, где не нужно платить в казну государства деньги с полученной прибыли, бизнесмены экономят большие суммы денег. Конечно, они при этом должны платить ежемесячные или ежегодные взносы в бюджет того государства, где они создали фирму, а также нести банковские расходы, но это не идет ни в какое сравнение с тем, что получается сэкономить.

Но чтобы все прошло правильно и, главное, в соответствии с законодательством страны, где ведется бизнес, необходимо придумывать и воплощать в жизнь разные схемы, пользуясь прорехами в правовых нормах. При этом на выбор и применение оффшорных схем оказывают большое влияние:

• Вид деятельности компании.
• Страна регистрации юридического лица.
• Законодательство страны регистрации компании.
• Территория осуществления бизнеса.

Кроме оффшорных, участниками схем по оптимизации расходов могут быть и оншорные компании. Это организации, которые создаются на территории страны со льготным налогообложением, но при этом им дозволено осуществлять операции с местными организациями. Такие компании также полностью выполняют законы страны, где работают, в том числе и по уплате налогов.

Оптимальным использованием оншоров является их регистрация в специальных экономических зонах с нулевым налогообложением, что дает владельцу бизнеса массу преимуществ, так как нет ограничений к местонахождению контрагентов, и при этом полученная прибыль не облагается налогом.

Но, как указывалось выше, всегда необходимо учитывать не только вид деятельности организации, но и законодательство тех стран, где планируется зарегистрировать юрлицо, так как одна схема работы оффшорной компании может быть выгодней здесь, а другая на иной территории.

Самые популярные способы оптимизации расходов

Рассмотрим несколько стандартных оффшорных схем организации бизнеса.

Создание компании

При создании или покупке оффшорной компании с целью открытия счета в банке-оффшоре владелец такой организации получает доступ к международным финансовым ресурсам и банковский счет, обороты по которому никто не сможет контролировать.

Для доступа к счету клиенту предоставляется пластиковая карта международной системы, а осуществлять платежи можно и дистанционно — с помощью интернет-банкинга.

Международная торговля

Достаточно популярное и очень востребованное направление, которое используется большим количеством компаний, связанных с международной торговлей. В этой схеме следует сразу разделить два варианта – один подходит для экспортеров, другой для импортеров.

Для экспортеров

Предприятие-производитель продает оффшорной компании товар по себестоимости или с очень низкой накруткой. А уже последняя продает товар конечному потребителю по реальным ценам. В результате предприятие или не получило прибыли или получило по минимуму, а, значит, и налог платить не с чего, и весь доход остался в оффшорной компании.

Для импортеров

В этом случае нужно подобрать оптимальную цену на импортируемый товар, купленный в оффшорной компании: низкая цена закупки обуславливает получение большой прибыли, значит, и платеж в казну государства будет немаленьким; высокая же цена предусматривает большие таможенные пошлины. Поэтому импортеру при торговых операциях необходимо будет немного «поиграть» с числами, чтобы подобрать для себя наиболее выгодный вариант стоимости продукции.

Посредничество

Международные торговые операции, осуществляемые через оффшорную компанию-посредника, предоставляют прекрасную возможность для получения и сохранения всей прибыли, ведь при покупке товара в одной стране по низкой цене и продаже его в другой по высокой весь доход остается в оффшоре. Следовательно, налог или не платится или платится в минимальном размере.

Также в этой схеме довольно часто используется факторинг (переуступка дебиторской задолженности). Продажа компании из страны-оффшора долгов юрлица, зарегистрированного в стране с высоким уровнем налогообложения, позволяет перенаправить финансовые потоки и сэкономить значительные деньги.

Консалтинг

Создается компания-оффшор, которая занимается консультациями по разным направлениям: финансовым, маркетинговым и т. д. В соответствии с законодательством, фирмам, которые зарегистрированы в оффшорах, разрешается предоставлять местным организациям услуги в сферах:

• маркетинга;
• юриспруденции;
• информационных технологий;
• обучения;
• аудита;
• кредитования.

А так как налог на прибыль начисляется на разницу между выручкой и всеми расходами предприятия, то, регулируя эти два фактора, можно влиять на уровень расходов.

Таким образом, оплачивая счета компании из оффшора за предоставленные услуги, юридическое лицо увеличивает свои издержки, соответственно, уменьшает прибыль и налог. В то же время деньги, которые получила фирма-партнер, уже не подпадают под действие фискальных законов, а остаются в целости и сохранности.

Инвестиции

Схемы оффшорного бизнеса, предусматривающие это направление, используются состоятельными бизнесменами для финансирования своих структур. Компания-оффшор выполняет аккумулятивную функцию капитала, то есть к ней на счет поступают финансовые потоки со всех действующих организаций и фирм, а уже оттуда они перенаправляются туда, куда нужно владельцу бизнеса. Использование оффшоров обеспечивает высокую конфиденциальность операций, их очень сложно отследить.

Судовладельческий бизнес

Применение оффшоров в судовладельческом бизнесе очень популярно. Такие маленькие страны, как Панама, Белиз, Гибралтар и другие обладают просто огромным торговым флотом. Это связано с тем, что на их территории можно за довольно небольшую плату провести регистрацию корабля, яхты, баржи и т. д.; еще одним преимуществом является отсутствие налогообложения этой деятельности.

Судовладельческие компании освобождаются от обязательных платежей:

• за обслуживание плавающих средств;
• имущественного налога на корабли или яхты;
• налога от транспортных или фрахтовых услуг.

Перевозка грузов

Оффшорные компании, которые осуществляют данный тип услуг, могут на законных основаниях увеличить издержки предприятия и таким образом прямо повлиять на размер прибыли, а, значит, и на перечисления в бюджет.

Трудоустройство

Большое количество организаций используют оффшорные компании для рекрутинговых услуг за рубежом. Это позволяет оптимизировать расходы по фонду заработной платы за счет отсутствия подоходного налога.

Одним из довольно частых приемов, которые используются в данном случае, является открытие подразделения фирмы-оффшора в месте, где проживают ее сотрудники. В соответствии с налоговым кодексом, деятельность юрлица, занятого сбором информации и второстепенными услугами, не предусматривает открытие постоянного представительства. Поэтому вся прибыль, которую фирма будет получать, не будет подпадать под фискальное законодательство.

Единственное, о чем надо будет позаботиться, — это заработная плата сотрудников, с которой будут удерживать подоходный налог. Но и это можно оптимизировать, снизив его до минимального размера, а основную сумму потом выплачивать с помощью международных пластиковых карт, эмитированных в банке-оффшоре, где основная компания имеет расчетный счет.

Что такое оффшоры и как с ними работать: Видео

Офшорний бізнес (стр. 1 из 2)

Розвиток офшорного бізнесу в Україні

Процес загальної глобалізації міжнародного бізнесу, що спостерігається у світовому господарстві останніми роками, супроводжується постійним зростанням ролі офшорного сектора, який став невід’ємною складовою сучасної світової економіки. Офшори надають необмежену можливість доступу на міжнародні фінансові та інвестиційні ринки. Водночас використання офшорних схем із кримінальною та злочинною метою несе потенційну загрозу для всієї світової спільноти. Саме тому метою даної роботи є дослідження стану і тенденцій розвитку офшорного сектора аналіз причин ставлення до нього як до режиму нечесної податкової конкуренції і засобу відмивання коштів. Адже вивчення особливого статусу офшорних зон та умов їх функціонування слугує вирішенню проблем, пов’язаних із здійсненням тіньових операцій у цих центрах. В Україні дослідженням окремих питань сутності офшорних центрів, тенденцій їх розвитку та впливу міжнародного співтовариства присвячені праці таких вчених, як О. Бондарева, В. Кравченка, Н. Кучерявенка, С. Квасова, Н. Сулік, В. Бабаніна, С. Гриценка та інших. Проте, незважаючи на значну кількість вітчизняних і зарубіжних праць, подальший аналіз міжнародного досвіду ведення і регулювання офшорного бізнесу сприяє пошуку легальних способів мінімізації податків.

Офшорний бізнес ґрунтується на можливостях, які надаються офшорними зонами. Офшорною зоною вважається країна або територія, законодавством якої дозволено реєструвати компанії, які отримують прибуток із джерел, що діють поза країною або територією реєстрації (офшорні компанії).

В основу організації діяльності офшорних зон покладений універсальний принцип податкового законодавства, згідно якого обов’язковому оподатковуванню підлягають доходи, джерело яких знаходиться на території даної держави. У тих випадках, коли джерело доходу знаходиться за рубежем або локалізоване недостатньо точно, воно може бути виключене із сфери податкової відповідальності в межах території даної держави.

В офшорних зонах пропонуються різноманітні методики роботи. Проте усі вони зводяться до скорочення зв’язку між бізнес-організацією і податковою юрисдикцією (податковою відповідальністю). У більшості випадків це досягається використанням через офшорну компанію іншої компанії, що знаходиться у країні з високим, у порівнянні з офшором, рівнем оподатковування.

Говорячи про потенціал офшорного бізнесу і його місце в міжнародних економічних відносинах, варто відзначити наступне. Масштаби офшорного бізнесу в останні роки стрімко зростають. За існуючими оцінками, протягом найближчих 10 років більше половини всього обсягу світових валютних операцій буде проходити через офшори.

Явище офшорів в Україні існує вже понад 10 років, хоча в податковому законодавстві цей термін з’явився лише у 1997 р. в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідно до ст. 18 цього Закону на валові витрати можна віднести лише 85% суми договору з компанією, що має офшорний статус. Крім того, Закон зобов’язує Кабінет Міністрів України щорічно затверджувати перелік офшорних зон. Боротьбу зі злочинним використання офшорів та відмиванням грошей здійснюють так міжнародні організації, як FATF та OECD. Перша організація була створена у 1989 р. на зустрічі «великої сімки» в Парижі. Вона отримала назву Групи фінансової протидії «відмиванню» грошей (Financial Action Task Force on Money Laundering – FATF). Друга організація – OECD – Організація економічного співробітництва та розвитку, яка об’єднує країн-однодумців для боротьби з корупцією та фінансовими махінаціями [4, С. 21–22].

Слово «офшор» походить від англійського offshore – «поза берегом», тобто «той, що знаходиться на деякій відстані від берега», і означає території, на яких діє пільговий режим оподаткування. У великому тлумачному словнику сучасної української мови дано таке визначення: «Офшор – території, які забезпечують пільговий режим для фінансово-кредитних операцій із закордонними учасниками в іноземній валюті» [1, С. 235]. Офшорний бізнес став невід’ємною частиною світової економіки, він несе із собою як позитивне явище – можливість широкого доступу на міжнародні фінансові ринки, так і негативне, що полягає в поширенні кримінальних та злочинних схем. Майже всі великі іноземні банки та інвестиційні компанії застосовують офшори для здійснення своїх фінансових операцій. В Україні 70–75% отриманих інвестицій надходить через офшорні зони. Прагнення підприємців знизити податкове навантаження, убезпечити свій капітал є досить природним. Адже відомою є така фраза Рокфеллера: «Якщо можна не платити, то потрібно не платити».

Використання офшорів надає можливість планувати організацію бізнесу, його фінансову та організаційну структуру, що законно дасть змогу не переплачувати податки та максимізувати прибутки. Офшор – також компанії міжнародного права, що діють у безподаткових зонах, т.зв. «податкових гаванях» (ВЕЗ).

Офшорна компанія – підприємницьке товариство, еквівалентом якого є товариство з обмеженою відповідальністю чи акціонерне товариство, але на відміну від місцевих підприємницьких товариств, офшорна компанія цілком звільнена від сплати податків або платить низькі податки в країні реєстрації, за умови, що вона не отримує доходів у цій країні, а власники і директори не є резидентами цієї країни.

Створюючи офшорну компанію, підприємець може значно і зовсім законно зменшити суму податкових виплат його місцевої фірми. У результаті взаємодії місцевої фірми й офшорної компанії можна практично ліквідувати виплати по податку на прибуток і істотно зменшити виплати по соціальному і прибутковому податках.

Останнім часом цілі використання офшорних компаній трохи змінилися. Так, якщо раніше офшор був необхідний, в основному, для вивозу капіталу, то тепер він виступає досить ефективним інструментом стабілізації платежів, регулювання ціни експортно-імпортних контрактів, самофінансування, продажу авторських прав, оплати валютних контрактів на території України, передачі устаткування в лізинг, наймання персоналу, постачань давальницької сировини, купівлі нерухомості за рубежем.

Офшор також є найбільш ефективним механізмом внесення інвестицій в Україну. На думку фахівців, близько 80% інвестицій в Україну внесені українцями через офшорні компанії. Для цього можуть використовуватися взаємовигідні договори, кредитні лінії, дочірні і спільні підприємства Внесення іноземних інвестицій також може здійснюватися у вигляді устаткування і технологій, у якості зворотної фінансової допомоги. При цьому необхідно реєструвати інвестиції в Національному банку, що гарантує повернення коштів з України.

Офшорні банки, але й фінансові корпорації, що здійснюють деякі подібні банкам функції. При цьому для використання переваг офшорного бізнесу невеликі, економічно слаборозвинуті країни, як правило, йдуть шляхом перетворення всієї країни в офшорну зону і відповідно до цього організовують структуру національної економіки. Є країн, які не можна назвати офшорними, вони можуть мати жорсткий податковий режим і значне податкове навантаження. Однією з головних умов забезпечення національних інтересів є інформованість державних податкових і правоохоронних органів. Так, у всіх офшорних юрисдикціях існують спеціальні вимоги до назв офшорних компаній. Наприклад, як правило, не можна без спеціального дозволу влади включати в назву компанії слова Bank, Royal, Insurance, University, College, Institute – список можна продовжити і далі [2, с. 37]. До основних рис офшорних зон слід віднести: політичну й економічну стабільність, гарантію дотримання фінансової і банківської таємниці; відсутність валютних обмежень, сучасні засоби зв’язку і добре обладнану мережу комунікацій; зручну правову систему; виконання індивідуальних потреб інвесторів. В Україні розвиток офшорного бізнесу стимулює комплекс чинників: вага податкового навантаження і неефективність фіскальної політики, несприятливий інвестиційний клімат і потужні мотиви до експорту капіталу за кордон, високі інвестиційні ризики і використання офшорних схем для приховування факту володіння інвестиційними об’єктами в Україні, криміналізацію економіки і використання офшорних схем для відмивання прибутків, отриманих злочинним шляхом. Міжнародному співтовариству доведеться створювати законодавчу базу, яка дозволятиме контролювати фінансові операції, що набувають глобальних масштабів, а також запобігати можливості використання офшорних зон нерезидентами для ухилення від виконання законів своєї держави. Законодавством має передбачатися застосування жорсткіших заходів щодо моніторингу та контролю офшорного фінансового сектора, запровадження проти країн і компаній спеціальних штрафів і серйозних санкцій у випадках порушення встановлених правових норм щодо боротьби з незаконними фінансовими операціями з відмивання грошей і кримінальних прибутків. Від держав, включених до чорного списку, слід вимагати проведення масштабних реформ правової і контролюючої систем регулювання фінансового сектора. Визначальною для успішного вирішення цього питання буде ефективність співпраці міжнародних фінансових організацій і політичних кіл країн. Багато країн приділяють велику увагу роз’яснювальній роботі і не тільки щодо створення у населення негативного ставлення до офшорного бізнесу, але й стосовно формування неприйняття обману держави шляхом несплати податків навіть у тих випадках, коли це роблять видатні спортсмени або діячі мистецтва. Треба відзначити успішність цієї роботи, у результаті якої в розвинутих країнах серйозні компанії і бізнесмени не підписують контрактів з офшорними компаніями.

«Економические известия» повідомляють, що в Україні просувають офшорний бізнес У Києві планують відкрити представництво латвійського Baltic International Bank. Основним інтересом BIB`a в Україні, швидше за все, буде консультування з ведення офшорного бізнесу. Основним завданням українського представництва буде аналіз фінансової та економічної ситуації України і банківського сектора. За словами прес-секретаря Baltic International Bank Едгараса Ласманиса, представництво банку буде забезпечувати обслуговування латвійських і литовських компаній, що мають партнерські відносини з українськими компаніями і провадять бізнес на території України. Також представництву має завдання налагодити контакти з бізнес-структурами і фінзакладами України За словами юриста латвійської консалтингової компанії International Overseas Services Юлії Мар’євич, інтерес латвійського банку до українського ринку невипадковий. «Значна кількість українських бізнесменів працюють через латвійські банки, що виступають як транзитний пункт при роботі цих бізнесменів з європейськими компаніями. А оскільки Латвія входить до складу ЄС, робота і, зокрема, банківські перерахування відбуваються швидше», – зазначають пані Мар’євич. На думку банкірів, прибалтійські банки зацікавлені в консалтинговому бізнесі з організації роботи й обслуговуванню офшорних компаній. Крім того, менеджмент Baltic International Bank з особистого досвіду знає ситуацію і методику роботи в українському банківському секторі. Акціонерами банку є брати В’ячеслав і Леонід Крамні, а також брати Білоконь. У 1993–1994 році В’ячеслав Крамний очолював зовнішньоторговельне об’єднання Укрінвалютторг.

Офшорний бізнес

Работа добавлена на сайт samzan.ru: 2015-07-05 Заказать написание уникльной работы

Розвиток офшорного бізнесу в Україні

Процес загальної глобалізації міжнародного бізнесу, що спостерігається у світовому господарстві останніми роками, супроводжується постійним зростанням ролі офшорного сектора, який став невід’ємною складовою сучасної світової економіки. Офшори надають необмежену можливість доступу на міжнародні фінансові та інвестиційні ринки. Водночас використання офшорних схем із кримінальною та злочинною метою несе потенційну загрозу для всієї світової спільноти. Саме тому метою даної роботи є дослідження стану і тенденцій розвитку офшорного сектора аналіз причин ставлення до нього як до режиму нечесної податкової конкуренції і засобу відмивання коштів. Адже вивчення особливого статусу офшорних зон та умов їх функціонування слугує вирішенню проблем, пов’язаних із здійсненням тіньових операцій у цих центрах. В Україні дослідженням окремих питань сутності офшорних центрів, тенденцій їх розвитку та впливу міжнародного співтовариства присвячені праці таких вчених, як О. Бондарева, В. Кравченка, Н. Кучерявенка, С. Квасова, Н. Сулік, В. Бабаніна, С. Гриценка та інших. Проте, незважаючи на значну кількість вітчизняних і зарубіжних праць, подальший аналіз міжнародного досвіду ведення і регулювання офшорного бізнесу сприяє пошуку легальних способів мінімізації податків.

Офшорний бізнес ґрунтується на можливостях, які надаються офшорними зонами. Офшорною зоною вважається країна або територія, законодавством якої дозволено реєструвати компанії, які отримують прибуток із джерел, що діють поза країною або територією реєстрації (офшорні компанії).

В основу організації діяльності офшорних зон покладений універсальний принцип податкового законодавства, згідно якого обов’язковому оподатковуванню підлягають доходи, джерело яких знаходиться на території даної держави. У тих випадках, коли джерело доходу знаходиться за рубежем або локалізоване недостатньо точно, воно може бути виключене із сфери податкової відповідальності в межах території даної держави.

В офшорних зонах пропонуються різноманітні методики роботи. Проте усі вони зводяться до скорочення зв’язку між бізнес-організацією і податковою юрисдикцією (податковою відповідальністю). У більшості випадків це досягається використанням через офшорну компанію іншої компанії, що знаходиться у країні з високим, у порівнянні з офшором, рівнем оподатковування.

Говорячи про потенціал офшорного бізнесу і його місце в міжнародних економічних відносинах, варто відзначити наступне. Масштаби офшорного бізнесу в останні роки стрімко зростають. За існуючими оцінками, протягом найближчих 10 років більше половини всього обсягу світових валютних операцій буде проходити через офшори.

Явище офшорів в Україні існує вже понад 10 років, хоча в податковому законодавстві цей термін з’явився лише у 1997 р. в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідно до ст. 18 цього Закону на валові витрати можна віднести лише 85% суми договору з компанією, що має офшорний статус. Крім того, Закон зобов’язує Кабінет Міністрів України щорічно затверджувати перелік офшорних зон. Боротьбу зі злочинним використання офшорів та відмиванням грошей здійснюють так міжнародні організації, як FATF та OECD. Перша організація була створена у 1989 р. на зустрічі «великої сімки» в Парижі. Вона отримала назву Групи фінансової протидії «відмиванню» грошей (Financial Action Task Force on Money Laundering –FATF). Друга організація –OECD – Організація економічного співробітництва та розвитку, яка об’єднує країн-однодумців для боротьби з корупцією та фінансовими махінаціями [4, С. 21–2].

Слово «офшор» походить від англійського offshore –«поза берегом», тобто «той, що знаходиться на деякій відстані від берега», і означає території, на яких діє пільговий режим оподаткування. У великому тлумачному словнику сучасної української мови дано таке визначення: «Офшор –території, які забезпечують пільговий режим для фінансово-кредитних операцій із закордонними учасниками в іноземній валюті» [1, С. 235]. Офшорний бізнес став невід’ємною частиною світової економіки, він несе із собою як позитивне явище –можливість широкого доступу на міжнародні фінансові ринки, так і негативне, що полягає в поширенні кримінальних та злочинних схем. Майже всі великі іноземні банки та інвестиційні компанії застосовують офшори для здійснення своїх фінансових операцій. В Україні 70–% отриманих інвестицій надходить через офшорні зони. Прагнення підприємців знизити податкове навантаження, убезпечити свій капітал є досить природним. Адже відомою є така фраза Рокфеллера: «Якщо можна не платити, то потрібно не платити».

Використання офшорів надає можливість планувати організацію бізнесу, його фінансову та організаційну структуру, що законно дасть змогу не переплачувати податки та максимізувати прибутки. Офшор – також компанії міжнародного права, що діють у безподаткових зонах, т.зв. «податкових гаванях» (ВЕЗ).

Офшорна компанія –підприємницьке товариство, еквівалентом якого є товариство з обмеженою відповідальністю чи акціонерне товариство, але на відміну від місцевих підприємницьких товариств, офшорна компанія цілком звільнена від сплати податків або платить низькі податки в країні реєстрації, за умови, що вона не отримує доходів у цій країні, а власники і директори не є резидентами цієї країни.

Створюючи офшорну компанію, підприємець може значно і зовсім законно зменшити суму податкових виплат його місцевої фірми. У результаті взаємодії місцевої фірми й офшорної компанії можна практично ліквідувати виплати по податку на прибуток і істотно зменшити виплати по соціальному і прибутковому податках.

Останнім часом цілі використання офшорних компаній трохи змінилися. Так, якщо раніше офшор був необхідний, в основному, для вивозу капіталу, то тепер він виступає досить ефективним інструментом стабілізації платежів, регулювання ціни експортно-імпортних контрактів, самофінансування, продажу авторських прав, оплати валютних контрактів на території України, передачі устаткування в лізинг, наймання персоналу, постачань давальницької сировини, купівлі нерухомості за рубежем.

Офшор також є найбільш ефективним механізмом внесення інвестицій в Україну. На думку фахівців, близько 80% інвестицій в Україну внесені українцями через офшорні компанії. Для цього можуть використовуватися взаємовигідні договори, кредитні лінії, дочірні і спільні підприємства Внесення іноземних інвестицій також може здійснюватися у вигляді устаткування і технологій, у якості зворотної фінансової допомоги. При цьому необхідно реєструвати інвестиції в Національному банку, що гарантує повернення коштів з України.

Офшорні банки, але й фінансові корпорації, що здійснюють деякі подібні банкам функції. При цьому для використання переваг офшорного бізнесу невеликі, економічно слаборозвинуті країни, як правило, йдуть шляхом перетворення всієї країни в офшорну зону і відповідно до цього організовують структуру національної економіки. Є країн, які не можна назвати офшорними, вони можуть мати жорсткий податковий режим і значне податкове навантаження. Однією з головних умов забезпечення національних інтересів є інформованість державних податкових і правоохоронних органів. Так, у всіх офшорних юрисдикціях існують спеціальні вимоги до назв офшорних компаній. Наприклад, як правило, не можна без спеціального дозволу влади включати в назву компанії слова Bank, Royal, Insurance, University, College, Institute –список можна продовжити і далі [2, с. 37]. До основних рис офшорних зон слід віднести: політичну й економічну стабільність, гарантію дотримання фінансової і банківської таємниці; відсутність валютних обмежень, сучасні засоби зв’язку і добре обладнану мережу комунікацій; зручну правову систему; виконання індивідуальних потреб інвесторів. В Україні розвиток офшорного бізнесу стимулює комплекс чинників: вага податкового навантаження і неефективність фіскальної політики, несприятливий інвестиційний клімат і потужні мотиви до експорту капіталу за кордон, високі інвестиційні ризики і використання офшорних схем для приховування факту володіння інвестиційними об’єктами в Україні, криміналізацію економіки і використання офшорних схем для відмивання прибутків, отриманих злочинним шляхом. Міжнародному співтовариству доведеться створювати законодавчу базу, яка дозволятиме контролювати фінансові операції, що набувають глобальних масштабів, а також запобігати можливості використання офшорних зон нерезидентами для ухилення від виконання законів своєї держави. Законодавством має передбачатися застосування жорсткіших заходів щодо моніторингу та контролю офшорного фінансового сектора, запровадження проти країн і компаній спеціальних штрафів і серйозних санкцій у випадках порушення встановлених правових норм щодо боротьби з незаконними фінансовими операціями з відмивання грошей і кримінальних прибутків. Від держав, включених до чорного списку, слід вимагати проведення масштабних реформ правової і контролюючої систем регулювання фінансового сектора. Визначальною для успішного вирішення цього питання буде ефективність співпраці міжнародних фінансових організацій і політичних кіл країн. Багато країн приділяють велику увагу роз’яснювальній роботі і не тільки щодо створення у населення негативного ставлення до офшорного бізнесу, але й стосовно формування неприйняття обману держави шляхом несплати податків навіть у тих випадках, коли це роблять видатні спортсмени або діячі мистецтва. Треба відзначити успішність цієї роботи, у результаті якої в розвинутих країнах серйозні компанії і бізнесмени не підписують контрактів з офшорними компаніями.

«Економические известия» повідомляють, що в Україні просувають офшорний бізнес У Києві планують відкрити представництво латвійського Baltic International Bank. Основним інтересом BIB`a в Україні, швидше за все, буде консультування з ведення офшорного бізнесу. Основним завданням українського представництва буде аналіз фінансової та економічної ситуації України і банківського сектора. За словами прес-секретаря Baltic International Bank Едгараса Ласманиса, представництво банку буде забезпечувати обслуговування латвійських і литовських компаній, що мають партнерські відносини з українськими компаніями і провадять бізнес на території України. Також представництву має завдання налагодити контакти з бізнес-структурами і фінзакладами України За словами юриста латвійської консалтингової компанії International Overseas Services Юлії Мар’євич, інтерес латвійського банку до українського ринку невипадковий. «Значна кількість українських бізнесменів працюють через латвійські банки, що виступають як транзитний пункт при роботі цих бізнесменів з європейськими компаніями. А оскільки Латвія входить до складу ЄС, робота і, зокрема, банківські перерахування відбуваються швидше», –зазначають пані Мар’євич. На думку банкірів, прибалтійські банки зацікавлені в консалтинговому бізнесі з організації роботи й обслуговуванню офшорних компаній. Крім того, менеджмент Baltic International Bank з особистого досвіду знає ситуацію і методику роботи в українському банківському секторі. Акціонерами банку є брати В’ячеслав і Леонід Крамні, а також брати Білоконь. У 1993–994 році В’ячеслав Крамний очолював зовнішньоторговельне об’єднання Укрінвалютторг.

Висновок

Отже, офшорна зона є однією з різновидів вільних економічних зон, особливостями яких є створення для підприємців сприятливого валютно-фінансового, фіскального режиму, високого рівня банківської і комерційної таємниці, лояльності державного регулювання. Вивчення особливого статусу офшорних зон та умов їх функціонування слугує вирішенню проблем, пов’язаних із здійсненням тіньових операцій у цих центрах, бо за оцінками спеціалістів, нині майже половина світових капіталів так чи інакше проходить через офшорні території.

Офшор також є найбільш ефективним механізмом внесення інвестицій в Україну. На думку фахівців, близько 80% інвестицій в Україну внесені українцями через офшорні компанії. Для цього можуть використовуватися взаємовигідні договори, кредитні лінії, дочірні і спільні підприємства Внесення іноземних інвестицій також може здійснюватися у вигляді устаткування і технологій, у якості зворотної фінансової допомоги. При цьому необхідно реєструвати інвестиції в Національному банку, що гарантує повернення коштів з України.

Література

1. Пешко А.В. Офшорний бізнес, як складова світової економіки // Держава і регіони. –. –№3. С. 233–36.

2. Бабонін В.Б Міжнародний досвід ведення і регулювання офшорного бізнесу // Фінансовий ринок України. –. –№2. –С. 34–1.

3. Полотенко Д.В. Вільні економічні зони в контексті регулювання економіки // Фінанси України. –. –№11. –С. 18–5.

4. Череп А.В. Особливості розвитку офшорного бізнесу в Україні // Економіка та держава. –. –№6. –С. 21–0.

5. Игнатов В.Г., Бутов В.И. Свободные экономические зоны. –М.: Ось-89, 1997. – с.

Офшорний бізнес

Розвиток офшорного бізнесу в Україні

Процес загальної глобалізації міжнародного бізнесу, що спостерігається у світовому господарстві останніми роками, супроводжується постійним зростанням ролі офшорного сектора, який став невід’ємною складовою сучасної світової економіки. Офшори надають необмежену можливість доступу на міжнародні фінансові та інвестиційні ринки. Водночас використання офшорних схем із кримінальною та злочинною метою несе потенційну загрозу для всієї світової спільноти. Саме тому метою даної роботи є дослідження стану і тенденцій розвитку офшорного сектора аналіз причин ставлення до нього як до режиму нечесної податкової конкуренції і засобу відмивання коштів. Адже вивчення особливого статусу офшорних зон та умов їх функціонування слугує вирішенню проблем, пов’язаних із здійсненням тіньових операцій у цих центрах. В Україні дослідженням окремих питань сутності офшорних центрів, тенденцій їх розвитку та впливу міжнародного співтовариства присвячені праці таких вчених, як О. Бондарева, В. Кравченка, Н. Кучерявенка, С. Квасова, Н. Сулік, В. Бабаніна, С. Гриценка та інших. Проте, незважаючи на значну кількість вітчизняних і зарубіжних праць, подальший аналіз міжнародного досвіду ведення і регулювання офшорного бізнесу сприяє пошуку легальних способів мінімізації податків.

Офшорний бізнес ґрунтується на можливостях, які надаються офшорними зонами. Офшорною зоною вважається країна або територія, законодавством якої дозволено реєструвати компанії, які отримують прибуток із джерел, що діють поза країною або територією реєстрації (офшорні компанії).

В основу організації діяльності офшорних зон покладений універсальний принцип податкового законодавства, згідно якого обов’язковому оподатковуванню підлягають доходи, джерело яких знаходиться на території даної держави. У тих випадках, коли джерело доходу знаходиться за рубежем або локалізоване недостатньо точно, воно може бути виключене із сфери податкової відповідальності в межах території даної держави.

В офшорних зонах пропонуються різноманітні методики роботи. Проте усі вони зводяться до скорочення зв’язку між бізнес-організацією і податковою юрисдикцією (податковою відповідальністю). У більшості випадків це досягається використанням через офшорну компанію іншої компанії, що знаходиться у країні з високим, у порівнянні з офшором, рівнем оподатковування.

Говорячи про потенціал офшорного бізнесу і його місце в міжнародних економічних відносинах, варто відзначити наступне. Масштаби офшорного бізнесу в останні роки стрімко зростають. За існуючими оцінками, протягом найближчих 10 років більше половини всього обсягу світових валютних операцій буде проходити через офшори.

Явище офшорів в Україні існує вже понад 10 років, хоча в податковому законодавстві цей термін з’явився лише у 1997 р. в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідно до ст. 18 цього Закону на валові витрати можна віднести лише 85% суми договору з компанією, що має офшорний статус. Крім того, Закон зобов’язує Кабінет Міністрів України щорічно затверджувати перелік офшорних зон. Боротьбу зі злочинним використання офшорів та відмиванням грошей здійснюють так міжнародні організації, як FATF та OECD. Перша організація була створена у 1989 р. на зустрічі «великої сімки» в Парижі. Вона отримала назву Групи фінансової протидії «відмиванню» грошей (Financial Action Task Force on Money Laundering – FATF). Друга організація – OECD – Організація економічного співробітництва та розвитку, яка об’єднує країн-однодумців для боротьби з корупцією та фінансовими махінаціями [4, С. 21–22].

Слово «офшор» походить від англійського offshore – «поза берегом», тобто «той, що знаходиться на деякій відстані від берега», і означає території, на яких діє пільговий режим оподаткування. У великому тлумачному словнику сучасної української мови дано таке визначення: «Офшор – території, які забезпечують пільговий режим для фінансово-кредитних операцій із закордонними учасниками в іноземній валюті» [1, С. 235]. Офшорний бізнес став невід’ємною частиною світової економіки, він несе із собою як позитивне явище – можливість широкого доступу на міжнародні фінансові ринки, так і негативне, що полягає в поширенні кримінальних та злочинних схем. Майже всі великі іноземні банки та інвестиційні компанії застосовують офшори для здійснення своїх фінансових операцій. В Україні 70–75% отриманих інвестицій надходить через офшорні зони. Прагнення підприємців знизити податкове навантаження, убезпечити свій капітал є досить природним. Адже відомою є така фраза Рокфеллера: «Якщо можна не платити, то потрібно не платити».

Використання офшорів надає можливість планувати організацію бізнесу, його фінансову та організаційну структуру, що законно дасть змогу не переплачувати податки та максимізувати прибутки. Офшор – також компанії міжнародного права, що діють у безподаткових зонах, т.зв. «податкових гаванях» (ВЕЗ).

Офшорна компанія – підприємницьке товариство, еквівалентом якого є товариство з обмеженою відповідальністю чи акціонерне товариство, але на відміну від місцевих підприємницьких товариств, офшорна компанія цілком звільнена від сплати податків або платить низькі податки в країні реєстрації, за умови, що вона не отримує доходів у цій країні, а власники і директори не є резидентами цієї країни.

Створюючи офшорну компанію, підприємець може значно і зовсім законно зменшити суму податкових виплат його місцевої фірми. У результаті взаємодії місцевої фірми й офшорної компанії можна практично ліквідувати виплати по податку на прибуток і істотно зменшити виплати по соціальному і прибутковому податках.

Останнім часом цілі використання офшорних компаній трохи змінилися. Так, якщо раніше офшор був необхідний, в основному, для вивозу капіталу, то тепер він виступає досить ефективним інструментом стабілізації платежів, регулювання ціни експортно-імпортних контрактів, самофінансування, продажу авторських прав, оплати валютних контрактів на території України, передачі устаткування в лізинг, наймання персоналу, постачань давальницької сировини, купівлі нерухомості за рубежем.

Офшор також є найбільш ефективним механізмом внесення інвестицій в Україну. На думку фахівців, близько 80% інвестицій в Україну внесені українцями через офшорні компанії. Для цього можуть використовуватися взаємовигідні договори, кредитні лінії, дочірні і спільні підприємства Внесення іноземних інвестицій також може здійснюватися у вигляді устаткування і технологій, у якості зворотної фінансової допомоги. При цьому необхідно реєструвати інвестиції в Національному банку, що гарантує повернення коштів з України.

Офшорні банки, але й фінансові корпорації, що здійснюють деякі подібні банкам функції. При цьому для використання переваг офшорного бізнесу невеликі, економічно слаборозвинуті країни, як правило, йдуть шляхом перетворення всієї країни в офшорну зону і відповідно до цього організовують структуру національної економіки. Є країн, які не можна назвати офшорними, вони можуть мати жорсткий податковий режим і значне податкове навантаження. Однією з головних умов забезпечення національних інтересів є інформованість державних податкових і правоохоронних органів. Так, у всіх офшорних юрисдикціях існують спеціальні вимоги до назв офшорних компаній. Наприклад, як правило, не можна без спеціального дозволу влади включати в назву компанії слова Bank, Royal, Insurance, University, College, Institute – список можна продовжити і далі [2, с. 37]. До основних рис офшорних зон слід віднести: політичну й економічну стабільність, гарантію дотримання фінансової і банківської таємниці; відсутність валютних обмежень, сучасні засоби зв’язку і добре обладнану мережу комунікацій; зручну правову систему; виконання індивідуальних потреб інвесторів. В Україні розвиток офшорного бізнесу стимулює комплекс чинників: вага податкового навантаження і неефективність фіскальної політики, несприятливий інвестиційний клімат і потужні мотиви до експорту капіталу за кордон, високі інвестиційні ризики і використання офшорних схем для приховування факту володіння інвестиційними об’єктами в Україні, криміналізацію економіки і використання офшорних схем для відмивання прибутків, отриманих злочинним шляхом. Міжнародному співтовариству доведеться створювати законодавчу базу, яка дозволятиме контролювати фінансові операції, що набувають глобальних масштабів, а також запобігати можливості використання офшорних зон нерезидентами для ухилення від виконання законів своєї держави. Законодавством має передбачатися застосування жорсткіших заходів щодо моніторингу та контролю офшорного фінансового сектора, запровадження проти країн і компаній спеціальних штрафів і серйозних санкцій у випадках порушення встановлених правових норм щодо боротьби з незаконними фінансовими операціями з відмивання грошей і кримінальних прибутків. Від держав, включених до чорного списку, слід вимагати проведення масштабних реформ правової і контролюючої систем регулювання фінансового сектора. Визначальною для успішного вирішення цього питання буде ефективність співпраці міжнародних фінансових організацій і політичних кіл країн. Багато країн приділяють велику увагу роз’яснювальній роботі і не тільки щодо створення у населення негативного ставлення до офшорного бізнесу, але й стосовно формування неприйняття обману держави шляхом несплати податків навіть у тих випадках, коли це роблять видатні спортсмени або діячі мистецтва. Треба відзначити успішність цієї роботи, у результаті якої в розвинутих країнах серйозні компанії і бізнесмени не підписують контрактів з офшорними компаніями.

«Економические известия» повідомляють, що в Україні просувають офшорний бізнес У Києві планують відкрити представництво латвійського Baltic International Bank. Основним інтересом BIB`a в Україні, швидше за все, буде консультування з ведення офшорного бізнесу. Основним завданням українського представництва буде аналіз фінансової та економічної ситуації України і банківського сектора. За словами прес-секретаря Baltic International Bank Едгараса Ласманиса, представництво банку буде забезпечувати обслуговування латвійських і литовських компаній, що мають партнерські відносини з українськими компаніями і провадять бізнес на території України. Також представництву має завдання налагодити контакти з бізнес-структурами і фінзакладами України За словами юриста латвійської консалтингової компанії International Overseas Services Юлії Мар’євич, інтерес латвійського банку до українського ринку невипадковий. «Значна кількість українських бізнесменів працюють через латвійські банки, що виступають як транзитний пункт при роботі цих бізнесменів з європейськими компаніями. А оскільки Латвія входить до складу ЄС, робота і, зокрема, банківські перерахування відбуваються швидше», – зазначають пані Мар’євич. На думку банкірів, прибалтійські банки зацікавлені в консалтинговому бізнесі з організації роботи й обслуговуванню офшорних компаній. Крім того, менеджмент Baltic International Bank з особистого досвіду знає ситуацію і методику роботи в українському банківському секторі. Акціонерами банку є брати В’ячеслав і Леонід Крамні, а також брати Білоконь. У 1993–1994 році В’ячеслав Крамний очолював зовнішньоторговельне об’єднання Укрінвалютторг.

Висновок

Отже, офшорна зона є однією з різновидів вільних економічних зон, особливостями яких є створення для підприємців сприятливого валютно-фінансового, фіскального режиму, високого рівня банківської і комерційної таємниці, лояльності державного регулювання. Вивчення особливого статусу офшорних зон та умов їх функціонування слугує вирішенню проблем, пов’язаних із здійсненням тіньових операцій у цих центрах, бо за оцінками спеціалістів, нині майже половина світових капіталів так чи інакше проходить через офшорні території.

Офшор також є найбільш ефективним механізмом внесення інвестицій в Україну. На думку фахівців, близько 80% інвестицій в Україну внесені українцями через офшорні компанії. Для цього можуть використовуватися взаємовигідні договори, кредитні лінії, дочірні і спільні підприємства Внесення іноземних інвестицій також може здійснюватися у вигляді устаткування і технологій, у якості зворотної фінансової допомоги. При цьому необхідно реєструвати інвестиції в Національному банку, що гарантує повернення коштів з України.

Література

1. Пешко А.В. Офшорний бізнес, як складова світової економіки // Держава і регіони. – 2006. – №3. С. 233–236.

2. Бабонін В.Б Міжнародний досвід ведення і регулювання офшорного бізнесу // Фінансовий ринок України. –2006. – №2. – С. 34–41.

3. Полотенко Д.В. Вільні економічні зони в контексті регулювання економіки // Фінанси України. – 2007. – №11. – С. 18–25.

4. Череп А.В. Особливості розвитку офшорного бізнесу в Україні // Економіка та держава. –2006. – №6. – С. 21–30.

5. Игнатов В.Г., Бутов В.И. Свободные экономические зоны. – М.: Ось-89, 1997. – 192 с.

Офшорний бізнес

Розвиток офшорного бізнесу в Україні

 

Процес загальної глобалізації міжнародного бізнесу, що спостерігається у світовому господарстві останніми роками, супроводжується постійним зростанням ролі офшорного сектора, який став невід’ємною складовою сучасної світової економіки. Офшори надають необмежену можливість доступу на міжнародні фінансові та інвестиційні ринки. Водночас використання офшорних схем із кримінальною та злочинною метою несе потенційну загрозу для всієї світової спільноти. Саме тому метою даної роботи є дослідження стану і тенденцій розвитку офшорного сектора аналіз причин ставлення до нього як до режиму нечесної податкової конкуренції і засобу відмивання коштів. Адже вивчення особливого статусу офшорних зон та умов їх функціонування слугує вирішенню проблем, пов’язаних із здійсненням тіньових операцій у цих центрах. В Україні дослідженням окремих питань сутності офшорних центрів, тенденцій їх розвитку та впливу міжнародного співтовариства присвячені праці таких вчених, як О.Бондарева, В.Кравченка, Н.Кучерявенка, С.Квасова, Н. Сулік, В. Бабаніна, С.Гриценка та інших. Проте, незважаючи на значну кількість вітчизняних і зарубіжних праць, подальший аналіз міжнародного досвіду ведення і регулювання офшорного бізнесу сприяє пошуку легальних способів мінімізації податків.

Офшорний бізнес ґрунтується на можливостях, які надаються офшорними зонами. Офшорною зоною вважається країна або територія, законодавством якої дозволено реєструвати компанії, які отримують прибуток із джерел, що діють поза країною або територією реєстрації (офшорні компанії).

В основу організації діяльності офшорних зон покладений універсальний принцип податкового законодавства, згідно якого обовязковому оподатковуванню підлягають доходи, джерело яких знаходиться на території даної держави. У тих випадках, коли джерело доходу знаходиться за рубежем або локалізоване недостатньо точно, воно може бути виключене із сфери податкової відповідальності в межах території даної держави.

В офшорних зонах пропонуються різноманітні методики роботи. Проте усі вони зводяться до скорочення звязку між бізнес-організацією і податковою юрисдикцією (податковою відповідальністю). У більшості випадків це досягається використанням через офшорну компанію іншої компанії, що знаходиться у країні з високим, у порівнянні з офшором, рівнем оподатковування.

Говорячи про потенціал офшорного бізнесу і його місце в міжнародних економічних відносинах, варто відзначити наступне. Масштаби офшорного бізнесу в останні роки стрімко зростають. За існуючими оцінками, протягом найближчих 10 років більше половини всього обсягу світових валютних операцій буде проходити через офшори.

Явище офшорів в Україні існує вже понад 10 років, хоча в податковому законодавстві цей термін з’явився лише у 1997р. в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідно до ст.18 цього Закону на валові витрати можна віднести лише 85% суми договору з компанією, що має офшорний статус. Крім того, Закон зобов’язує Кабінет Міністрів України щорічно затверджувати перелік офшорних зон. Боротьбу зі злочинним використання офшорів та відмиванням грошей здійснюють так міжнародні організації, як FATF та OECD. Перша організація була створена у 1989р. на зустрічі «великої сімки» в Парижі. Вона отримала назву Групи фінансової протидії «відмиванню» грошей (Financial Action Task Force on Money Laundering FATF). Друга організація OECD Організація економічного співробітництва та розвитку, яка об’єднує країн-однодумців для боротьби з корупцією та фінансовими махінаціями [4, С.2122].

Слово «офшор» походить від англійського offshore «поза берегом», тобто «той, що знаходиться на деякій відстані від берега», і означає території, на яких діє пільговий режим оподаткування. У великому тлумачному словнику сучасної української мови дано таке визначення: «Офшор території, які забезпечують пільговий режим для фінансово-кредитних операцій із закордонними учасниками в іноземній валюті» [1, С.235]. Офшорний бізнес став невід’ємною частиною світової економіки, він несе із собою як позитивне явище можливість широкого доступу на міжнародні фінансові ринки, так і негативне, що полягає в поширенні кримінальних та злочинних схем. Майже всі великі іноземні банки та інвестиційні компанії застосовують офшори для здійснення своїх фінансових операцій. В Україні 7075% отриманих інвестицій надходить через офшорні зони. Прагнення підприємців знизити податкове навантаження, убезпечити свій капітал є досить природним. Адже відомою є така фраза Рокфеллера: «Якщо можна не платити, то потрібно не платити».

Використання офшорів надає можливість планувати організацію бізнесу, його фінансову та організаційну структуру, що законно дасть змогу не переплачувати податки та максимізувати прибутки. Офшор також компанії міжнародного права, що діють у безподаткових зонах, т.зв. «податкових гаванях» (ВЕЗ).

Офшорна компанія підприємницьке товариство, еквівалентом якого є товариство з обмеженою відповідальністю чи акціонерне товариство, але на відміну від місцевих підприємницьких товариств, офшорна компанія цілком звільнена від сплати податків або платить низькі податки в країні реєстрації, за умови, що вона не отримує доходів у цій країні, а власники і директори не є резидентами цієї країни.

Створюючи офшорну компанію, підприємець може значно і зовсім законно зменшити суму податкових виплат його місцевої фірми. У результаті взаємодії місцевої фірми й офшорної компанії можна практично ліквідувати виплати по податку на прибуток і істотно зменшити виплати по соціальному і прибутковому податках.

Останнім часом цілі використання офшорних компаній трохи змінилися. Так, якщо раніше офшор був необхідний, в основному, для вивозу капіталу, то тепер він виступає досить ефективним інструментом стабілізації платежів, регулювання ціни експортно-імпортних контрактів, самофінансування, продажу авторських прав, оплати валютних контрактів на території України, передачі устаткування в лізинг, наймання персоналу, постачань давальницької сировини, купівлі нерухомості за рубежем.

Офшор також є найбільш ефективним механізмом внесення інвестицій в Україну. На думку фахівців, близько 80% інвестицій в Україну внесені українцями через офшорні компанії. Для цього можуть використовуватися взаємовигідні договори, кредитні лінії, дочірні і спільні підприємства Внесення іноземних інвестицій також може здійснюватися у вигляді устаткування і технологій, у якості зворотної фінансової допомоги. При цьому необхідно реєструвати інвестиції в Національному банку, що гарантує повернення коштів з України.

Офшорні банки, але й фінансові корпорації, що здійснюють деякі подібні банкам функції. При цьому для використання переваг офшорного бізнесу невеликі, економічно слаборозвинуті країни, як правило, йдуть шляхом перетворення всієї країни в офшорну зону і відповідно до цього організовують структуру національної економіки. Є країн, які не можна назвати офшорними, вони можуть мати жорсткий податковий режим і значне податкове навантаження. Однією з головних умов забезпечення національних інтересів є інформованість державних податкових і правоохоронних органів. Так, у всіх офшорних юрисдикціях існують спеціальні вимоги до назв офшорних компаній. Наприклад, як правило, не можна без спеціального дозволу влади включати в назву компанії слова Bank, Royal, Insurance, University, College, Institute список можна продовжити і далі [2, с.37]. До основних рис офшорних зон слід віднести: політичну й економічну стабільність, гарантію дотримання фінансової і банківської таємниці; відсутність валютних обмежень, сучасні засоби зв’язку і добре обладнану мережу комунікацій; зручну правову систему; виконання індивідуальних потреб інвесторів. В Україні розвиток офшорного бізнесу стимулює комплекс чинників: вага податкового навантаження і неефективність фіскальної політики, несприятливий інвестиційний клімат і потужні мотиви до експорту капіталу за кордон, високі інвестиційні ризики і використання офшорних схем для приховування факту володіння інвестиційними об’єктами в Україні, криміналізацію економіки і використання офшорних схем для відмивання прибутків, отриманих злочинним шляхом. Міжнародному співтовариству доведеться створювати законодавчу базу, яка дозволятиме контролювати фінансові операції, що набувають глобальних масштабів, а також запобігати можливості використання офшорних зон нерезидентами для ухилення від виконання законів своєї держави. Законодавством має передбачатися застосування жорсткіших заходів щодо моніторингу та контролю офшорного фінансового сектора, запровадження проти країн і компаній спеціальних штрафів і серйозних санкцій у випадках порушення встановлених правових норм щодо боротьби з незаконними фінансовими операціями з відмивання грошей і кримінальних прибутків. Від держав, включених до чорного списку, слід вимагати проведення масштабних реформ правової і контролюючої систем регулювання фінансового сектора. Визначальною для успішного вирішення цього питання буде ефективність співпраці міжнародних фінансових організацій і політичних кіл країн. Багато країн приділяють велику увагу роз’яснювальній роботі і не тільки щодо створення у населення негативного ставлення до офшорного бізнесу, але й стосовно формування неприйняття обману держави шляхом несплати податків навіть у тих випадках, коли це роблять видатні спортсмени або діячі мистецтва. Треба відзначити успішність цієї роботи, у результаті якої в розвинутих країнах серйозні компанії і бізнесмени не підписують контрактів з офшорними компаніями.

«Економические известия» повідомляють, що в Україні просувають офшорний бізнес У Києві планують відкрити представництво латвійського Baltic International Bank. Основним інтересом BIB`a в Україні, швидше за все, буде

Офшорний бізнес

Офшорний бізнес

Розвиток офшорного бізнесу в Україні

Процес загальної глобалізації міжнародного бізнесу, що спостерігається у світовому господарстві останніми роками, супроводжується постійним зростанням ролі офшорного сектора, який став невід’ємною складовою сучасної світової економіки. Офшори надають необмежену можливість доступу на міжнародні фінансові та інвестиційні ринки. Водночас використання офшорних схем із кримінальною та злочинною метою несе потенційну загрозу для всієї світової спільноти. Саме тому метою даної роботи є дослідження стану і тенденцій розвитку офшорного сектора аналіз причин ставлення до нього як до режиму нечесної податкової конкуренції і засобу відмивання коштів. Адже вивчення особливого статусу офшорних зон та умов їх функціонування слугує вирішенню проблем, пов’язаних із здійсненням тіньових операцій у цих центрах. В Україні дослідженням окремих питань сутності офшорних центрів, тенденцій їх розвитку та впливу міжнародного співтовариства присвячені праці таких вчених, як О. Бондарева, В. Кравченка, Н. Кучерявенка, С. Квасова, Н. Сулік, В. Бабаніна, С. Гриценка та інших. Проте, незважаючи на значну кількість вітчизняних і зарубіжних праць, подальший аналіз міжнародного досвіду ведення і регулювання офшорного бізнесу сприяє пошуку легальних способів мінімізації податків.

Офшорний бізнес ґрунтується на можливостях, які надаються офшорними зонами. Офшорною зоною вважається країна або територія, законодавством якої дозволено реєструвати компанії, які отримують прибуток із джерел, що діють поза країною або територією реєстрації (офшорні компанії).

В основу організації діяльності офшорних зон покладений універсальний принцип податкового законодавства, згідно якого обов’язковому оподатковуванню підлягають доходи, джерело яких знаходиться на території даної держави. У тих випадках, коли джерело доходу знаходиться за рубежем або локалізоване недостатньо точно, воно може бути виключене із сфери податкової відповідальності в межах території даної держави.

В офшорних зонах пропонуються різноманітні методики роботи. Проте усі вони зводяться до скорочення зв’язку між бізнес-організацією і податковою юрисдикцією (податковою відповідальністю). У більшості випадків це досягається використанням через офшорну компанію іншої компанії, що знаходиться у країні з високим, у порівнянні з офшором, рівнем оподатковування.

Говорячи про потенціал офшорного бізнесу і його місце в міжнародних економічних відносинах, варто відзначити наступне. Масштаби офшорного бізнесу в останні роки стрімко зростають. За існуючими оцінками, протягом найближчих 10 років більше половини всього обсягу світових валютних операцій буде проходити через офшори.

Явище офшорів в Україні існує вже понад 10 років, хоча в податковому законодавстві цей термін з’явився лише у 1997 р. в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідно до ст. 18 цього Закону на валові витрати можна віднести лише 85% суми договору з компанією, що має офшорний статус. Крім того, Закон зобов’язує Кабінет Міністрів України щорічно затверджувати перелік офшорних зон. Боротьбу зі злочинним використання офшорів та відмиванням грошей здійснюють так міжнародні організації, як FATF та OECD. Перша організація була створена у 1989 р. на зустрічі «великої сімки» в Парижі. Вона отримала назву Групи фінансової протидії «відмиванню» грошей (Financial Action Task Force on Money Laundering – FATF). Друга організація – OECD – Організація економічного співробітництва та розвитку, яка об’єднує країн-однодумців для боротьби з корупцією та фінансовими махінаціями [4, С. 21–22].

Слово «офшор» походить від англійського offshore – «поза берегом», тобто «той, що знаходиться на деякій відстані від берега», і означає території, на яких діє пільговий режим оподаткування. У великому тлумачному словнику сучасної української мови дано таке визначення: «Офшор – території, які забезпечують пільговий режим для фінансово-кредитних операцій із закордонними учасниками в іноземній валюті» [1, С. 235]. Офшорний бізнес став невід’ємною частиною світової економіки, він несе із собою як позитивне явище – можливість широкого доступу на міжнародні фінансові ринки, так і негативне, що полягає в поширенні кримінальних та злочинних схем. Майже всі великі іноземні банки та інвестиційні компанії застосовують офшори для здійснення своїх фінансових операцій. В Україні 70–75% отриманих інвестицій надходить через офшорні зони. Прагнення підприємців знизити податкове навантаження, убезпечити свій капітал є досить природним. Адже відомою є така фраза Рокфеллера: «Якщо можна не платити, то потрібно не платити».

Використання офшорів надає можливість планувати організацію бізнесу, його фінансову та організаційну структуру, що законно дасть змогу не переплачувати податки та максимізувати прибутки. Офшор – також компанії міжнародного права, що діють у безподаткових зонах, т.зв. «податкових гаванях» (ВЕЗ).

Офшорна компанія – підприємницьке товариство, еквівалентом якого є товариство з обмеженою відповідальністю чи акціонерне товариство, але на відміну від місцевих підприємницьких товариств, офшорна компанія цілком звільнена від сплати податків або платить низькі податки в країні реєстрації, за умови, що вона не отримує доходів у цій країні, а власники і директори не є резидентами цієї країни.

Створюючи офшорну компанію, підприємець може значно і зовсім законно зменшити суму податкових виплат його місцевої фірми. У результаті взаємодії місцевої фірми й офшорної компанії можна практично ліквідувати виплати по податку на прибуток і істотно зменшити виплати по соціальному і прибутковому податках.

Останнім часом цілі використання офшорних компаній трохи змінилися. Так, якщо раніше офшор був необхідний, в основному, для вивозу капіталу, то тепер він виступає досить ефективним інструментом стабілізації платежів, регулювання ціни експортно-імпортних контрактів, самофінансування, продажу авторських прав, оплати валютних контрактів на території України, передачі устаткування в лізинг, наймання персоналу, постачань давальницької сировини, купівлі нерухомості за рубежем.

Офшор також є найбільш ефективним механізмом внесення інвестицій в Україну. На думку фахівців, близько 80% інвестицій в Україну внесені українцями через офшорні компанії. Для цього можуть використовуватися взаємовигідні договори, кредитні лінії, дочірні і спільні підприємства Внесення іноземних інвестицій також може здійснюватися у вигляді устаткування і технологій, у якості зворотної фінансової допомоги. При цьому необхідно реєструвати інвестиції в Національному банку, що гарантує повернення коштів з України.

Офшорні банки, але й фінансові корпорації, що здійснюють деякі подібні банкам функції. При цьому для використання переваг офшорного бізнесу невеликі, економічно слаборозвинуті країни, як правило, йдуть шляхом перетворення всієї країни в офшорну зону і відповідно до цього організовують структуру національної економіки. Є країн, які не можна назвати офшорними, вони можуть мати жорсткий податковий режим і значне податкове навантаження. Однією з головних умов забезпечення національних інтересів є інформованість державних податкових і правоохоронних органів. Так, у всіх офшорних юрисдикціях існують спеціальні вимоги до назв офшорних компаній. Наприклад, як правило, не можна без спеціального дозволу влади включати в назву компанії слова Bank, Royal, Insurance, University, College, Institute – список можна продовжити і далі [2, с. 37]. До основних рис офшорних зон слід віднести: політичну й економічну стабільність, гарантію дотримання фінансової і банківської таємниці; відсутність валютних обмежень, сучасні засоби зв’язку і добре обладнану мережу комунікацій; зручну правову систему; виконання індивідуальних потреб інвесторів. В Україні розвиток офшорного бізнесу стимулює комплекс чинників: вага податкового навантаження і неефективність фіскальної політики, несприятливий інвестиційний клімат і потужні мотиви до експорту капіталу за кордон, високі інвестиційні ризики і використання офшорних схем для приховування факту володіння інвестиційними об’єктами в Україні, криміналізацію економіки і використання офшорних схем для відмивання прибутків, отриманих злочинним шляхом. Міжнародному співтовариству доведеться створювати законодавчу базу, яка дозволятиме контролювати фінансові операції, що набувають глобальних масштабів, а також запобігати можливості використання офшорних зон нерезидентами для ухилення від виконання законів своєї держави. Законодавством має передбачатися застосування жорсткіших заходів щодо моніторингу та контролю офшорного фінансового сектора, запровадження проти країн і компаній спеціальних штрафів і серйозних санкцій у випадках порушення встановлених правових норм щодо боротьби з незаконними фінансовими операціями з відмивання грошей і кримінальних прибутків. Від держав, включених до чорного списку, слід вимагати проведення масштабних реформ правової і контролюючої систем регулювання фінансового сектора. Визначальною для успішного вирішення цього питання буде ефективність співпраці міжнародних фінансових організацій і політичних кіл країн. Багато країн приділяють велику увагу роз’яснювальній роботі і не тільки щодо створення у населення негативного ставлення до офшорного бізнесу, але й стосовно формування неприйняття обману держави шляхом несплати податків навіть у тих випадках, коли це роблять видатні спортсмени або діячі мистецтва. Треба відзначити успішність цієї роботи, у результаті якої в розвинутих країнах серйозні компанії і бізнесмени не підписують контрактів з офшорними компаніями.

«Економические известия» повідомляють, що в Україні просувають офшорний бізнес У Києві планують відкрити представництво латвійського Baltic International Bank. Основним інтересом BIB`a в Україні, швидше за все, буде консультування з ведення офшорного бізнесу. Основним завданням українського представництва буде аналіз фінансової та економічної ситуації України і банківського сектора. За словами прес-секретаря Baltic International Bank Едгараса Ласманиса, представництво банку буде забезпечувати обслуговування латвійських і литовських компаній, що мають партнерські відносини з українськими компаніями і провадять бізнес на території України. Також представництву має завдання налагодити контакти з бізнес-структурами і фінзакладами України За словами юриста латвійської консалтингової компанії International Overseas Services Юлії Мар’євич, інтерес латвійського банку до українського ринку невипадковий. «Значна кількість українських бізнесменів працюють через латвійські банки, що виступають як транзитний пункт при роботі цих бізнесменів з європейськими компаніями. А оскільки Латвія входить до складу ЄС, робота і, зокрема, банківські перерахування відбуваються швидше», – зазначають пані Мар’євич. На думку банкірів, прибалтійські банки зацікавлені в консалтинговому бізнесі з організації роботи й обслуговуванню офшорних компаній. Крім того, менеджмент Baltic International Bank з особистого досвіду знає ситуацію і методику роботи в українському банківському секторі. Акціонерами банку є брати В’ячеслав і Леонід Крамні, а також брати Білоконь. У 1993–1994 році В’ячеслав Крамний очолював зовнішньоторговельне об’єднання Укрінвалютторг.

Висновок

Отже, офшорна зона є однією з різновидів вільних економічних зон, особливостями яких є створення для підприємців сприятливого валютно-фінансового, фіскального режиму, високого рівня банківської і комерційної таємниці, лояльності державного регулювання. Вивчення особливого статусу офшорних зон та умов їх функціонування слугує вирішенню проблем, пов’язаних із здійсненням тіньових операцій у цих центрах, бо за оцінками спеціалістів, нині майже половина світових капіталів так чи інакше проходить через офшорні території.

Офшор також є найбільш ефективним механізмом внесення інвестицій в Україну. На думку фахівців, близько 80% інвестицій в Україну внесені українцями через офшорні компанії. Для цього можуть використовуватися взаємовигідні договори, кредитні лінії, дочірні і спільні підприємства Внесення іноземних інвестицій також може здійснюватися у вигляді устаткування і технологій, у якості зворотної фінансової допомоги. При цьому необхідно реєструвати інвестиції в Національному банку, що гарантує повернення коштів з України.

Література

1. Пешко А.В. Офшорний бізнес, як складова світової економіки // Держава і регіони. – 2006. – №3. С. 233–236.

2. Бабонін В.Б Міжнародний досвід ведення і регулювання офшорного бізнесу // Фінансовий ринок України. –2006. – №2. – С. 34–41.

3. Полотенко Д.В. Вільні економічні зони в контексті регулювання економіки // Фінанси України. – 2007. – №11. – С. 18–25.

4. Череп А.В. Особливості розвитку офшорного бізнесу в Україні // Економіка та держава. –2006. – №6. – С. 21–30.

5. Игнатов В.Г., Бутов В.И. Свободные экономические зоны. – М.: Ось-89, 1997. – 192 с.

Теги: Офшорний бізнес  Реферат  Экономика отраслей
Просмотров: 16963
Найти в Wikkipedia статьи с фразой: Офшорний бізнес

Офшорний бізнес

Розвиток офшорного бізнесу в Україні

Процес загальної глобалізації міжнародного бізнесу, що спостерігається у світовому господарстві останніми роками, супроводжується постійним зростанням ролі офшорного сектора, який став невід’ємною складовою сучасної світової економіки. Офшори надають необмежену можливість доступу на міжнародні фінансові та інвестиційні ринки. Водночас використання офшорних схем із кримінальною та злочинною метою несе потенційну загрозу для всієї світової спільноти. Саме тому метою даної роботи є дослідження стану і тенденцій розвитку офшорного сектора аналіз причин ставлення до нього як до режиму нечесної податкової конкуренції і засобу відмивання коштів. Адже вивчення особливого статусу офшорних зон та умов їх функціонування слугує вирішенню проблем, пов’язаних із здійсненням тіньових операцій у цих центрах. В Україні дослідженням окремих питань сутності офшорних центрів, тенденцій їх розвитку та впливу міжнародного співтовариства присвячені праці таких вчених, як О. Бондарева, В. Кравченка, Н. Кучерявенка, С. Квасова, Н. Сулік, В. Бабаніна, С. Гриценка та інших. Проте, незважаючи на значну кількість вітчизняних і зарубіжних праць, подальший аналіз міжнародного досвіду ведення і регулювання офшорного бізнесу сприяє пошуку легальних способів мінімізації податків.

Офшорний бізнес ґрунтується на можливостях, які надаються офшорними зонами. Офшорною зоною вважається країна або територія, законодавством якої дозволено реєструвати компанії, які отримують прибуток із джерел, що діють поза країною або територією реєстрації (офшорні компанії).

В основу організації діяльності офшорних зон покладений універсальний принцип податкового законодавства, згідно якого обов’язковому оподатковуванню підлягають доходи, джерело яких знаходиться на території даної держави. У тих випадках, коли джерело доходу знаходиться за рубежем або локалізоване недостатньо точно, воно може бути виключене із сфери податкової відповідальності в межах території даної держави.

В офшорних зонах пропонуються різноманітні методики роботи. Проте усі вони зводяться до скорочення зв’язку між бізнес-організацією і податковою юрисдикцією (податковою відповідальністю). У більшості випадків це досягається використанням через офшорну компанію іншої компанії, що знаходиться у країні з високим, у порівнянні з офшором, рівнем оподатковування.

Говорячи про потенціал офшорного бізнесу і його місце в міжнародних економічних відносинах, варто відзначити наступне. Масштаби офшорного бізнесу в останні роки стрімко зростають. За існуючими оцінками, протягом найближчих 10 років більше половини всього обсягу світових валютних операцій буде проходити через офшори.

Явище офшорів в Україні існує вже понад 10 років, хоча в податковому законодавстві цей термін з’явився лише у 1997 р. в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідно до ст. 18 цього Закону на валові витрати можна віднести лише 85% суми договору з компанією, що має офшорний статус. Крім того, Закон зобов’язує Кабінет Міністрів України щорічно затверджувати перелік офшорних зон. Боротьбу зі злочинним використання офшорів та відмиванням грошей здійснюють так міжнародні організації, як FATF та OECD. Перша організація була створена у 1989 р. на зустрічі «великої сімки» в Парижі. Вона отримала назву Групи фінансової протидії «відмиванню» грошей (Financial Action Task Force on Money Laundering – FATF). Друга організація – OECD – Організація економічного співробітництва та розвитку, яка об’єднує країн-однодумців для боротьби з корупцією та фінансовими махінаціями [4, С. 21–22].

Слово «офшор» походить від англійського offshore – «поза берегом», тобто «той, що знаходиться на деякій відстані від берега», і означає території, на яких діє пільговий режим оподаткування. У великому тлумачному словнику сучасної української мови дано таке визначення: «Офшор – території, які забезпечують пільговий режим для фінансово-кредитних операцій із закордонними учасниками в іноземній валюті» [1, С. 235]. Офшорний бізнес став невід’ємною частиною світової економіки, він несе із собою як позитивне явище – можливість широкого доступу на міжнародні фінансові ринки, так і негативне, що полягає в поширенні кримінальних та злочинних схем. Майже всі великі іноземні банки та інвестиційні компанії застосовують офшори для здійснення своїх фінансових операцій. В Україні 70–75% отриманих інвестицій надходить через офшорні зони. Прагнення підприємців знизити податкове навантаження, убезпечити свій капітал є досить природним. Адже відомою є така фраза Рокфеллера: «Якщо можна не платити, то потрібно не платити».

Використання офшорів надає можливість планувати організацію бізнесу, його фінансову та організаційну структуру, що законно дасть змогу не переплачувати податки та максимізувати прибутки. Офшор – також компанії міжнародного права, що діють у безподаткових зонах, т.зв. «податкових гаванях» (ВЕЗ).

Офшорна компанія – підприємницьке товариство, еквівалентом якого є товариство з обмеженою відповідальністю чи акціонерне товариство, але на відміну від місцевих підприємницьких товариств, офшорна компанія цілком звільнена від сплати податків або платить низькі податки в країні реєстрації, за умови, що вона не отримує доходів у цій країні, а власники і директори не є резидентами цієї країни.

Створюючи офшорну компанію, підприємець може значно і зовсім законно зменшити суму податкових виплат його місцевої фірми. У результаті взаємодії місцевої фірми й офшорної компанії можна практично ліквідувати виплати по податку на прибуток і істотно зменшити виплати по соціальному і прибутковому податках.

Останнім часом цілі використання офшорних компаній трохи змінилися. Так, якщо раніше офшор був необхідний, в основному, для вивозу капіталу, то тепер він виступає досить ефективним інструментом стабілізації платежів, регулювання ціни експортно-імпортних контрактів, самофінансування, продажу авторських прав, оплати валютних контрактів на території України, передачі устаткування в лізинг, наймання персоналу, постачань давальницької сировини, купівлі нерухомості за рубежем.

Офшор також є найбільш ефективним механізмом внесення інвестицій в Україну. На думку фахівців, близько 80% інвестицій в Україну внесені українцями через офшорні компанії. Для цього можуть використовуватися взаємовигідні договори, кредитні лінії, дочірні і спільні підприємства Внесення іноземних інвестицій також може здійснюватися у вигляді устаткування і технологій, у якості зворотної фінансової допомоги. При цьому необхідно реєструвати інвестиції в Національному банку, що гарантує повернення коштів з України.

Офшорні банки, але й фінансові корпорації, що здійснюють деякі подібні банкам функції. При цьому для використання переваг офшорного бізнесу невеликі, економічно слаборозвинуті країни, як правило, йдуть шляхом перетворення всієї країни в офшорну зону і відповідно до цього організовують структуру національної економіки. Є країн, які не можна назвати офшорними, вони можуть мати жорсткий податковий режим і значне податкове навантаження. Однією з головних умов забезпечення національних інтересів є інформованість державних податкових і правоохоронних органів. Так, у всіх офшорних юрисдикціях існують спеціальні вимоги до назв офшорних компаній. Наприклад, як правило, не можна без спеціального дозволу влади включати в назву компанії слова Bank, Royal, Insurance, University, College, Institute – список можна продовжити і далі [2, с. 37]. До основних рис офшорних зон слід віднести: політичну й економічну стабільність, гарантію дотримання фінансової і банківської таємниці; відсутність валютних обмежень, сучасні засоби зв’язку і добре обладнану мережу комунікацій; зручну правову систему; виконання індивідуальних потреб інвесторів. В Україні розвиток офшорного бізнесу стимулює комплекс чинників: вага податкового навантаження і неефективність фіскальної політики, несприятливий інвестиційний клімат і потужні мотиви до експорту капіталу за кордон, високі інвестиційні ризики і використання офшорних схем для приховування факту володіння інвестиційними об’єктами в Україні, криміналізацію економіки і використання офшорних схем для відмивання прибутків, отриманих злочинним шляхом. Міжнародному співтовариству доведеться створювати законодавчу базу, яка дозволятиме контролювати фінансові операції, що набувають глобальних масштабів, а також запобігати можливості використання офшорних зон нерезидентами для ухилення від виконання законів своєї держави. Законодавством має передбачатися застосування жорсткіших заходів щодо моніторингу та контролю офшорного фінансового сектора, запровадження проти країн і компаній спеціальних штрафів і серйозних санкцій у випадках порушення встановлених правових норм щодо боротьби з незаконними фінансовими операціями з відмивання грошей і кримінальних прибутків. Від держав, включених до чорного списку, слід вимагати проведення масштабних реформ правової і контролюючої систем регулювання фінансового сектора. Визначальною для успішного вирішення цього питання буде ефективність співпраці міжнародних фінансових організацій і політичних кіл країн. Багато країн приділяють велику увагу роз’яснювальній роботі і не тільки щодо створення у населення негативного ставлення до офшорного бізнесу, але й стосовно формування неприйняття обману держави шляхом несплати податків навіть у тих випадках, коли це роблять видатні спортсмени або діячі мистецтва. Треба відзначити успішність цієї роботи, у результаті якої в розвинутих країнах серйозні компанії і бізнесмени не підписують контрактів з офшорними компаніями.

«Економические известия» повідомляють, що в Україні просувають офшорний бізнес У Києві планують відкрити представництво латвійського Baltic International Bank. Основним інтересом BIB`a в Україні, швидше за все, буде консультування з ведення офшорного бізнесу. Основним завданням українського представництва буде аналіз фінансової та економічної ситуації України і банківського сектора. За словами прес-секретаря Baltic International Bank Едгараса Ласманиса, представництво банку буде забезпечувати обслуговування латвійських і литовських компаній, що мають партнерські відносини з українськими компаніями і провадять бізнес на території України. Також представництву має завдання налагодити контакти з бізнес-структурами і фінзакладами України За словами юриста латвійської консалтингової компанії International Overseas Services Юлії Мар’євич, інтерес латвійського банку до українського ринку невипадковий. «Значна кількість українських бізнесменів працюють через латвійські банки, що виступають як транзитний пункт при роботі цих бізнесменів з європейськими компаніями. А оскільки Латвія входить до складу ЄС, робота і, зокрема, банківські перерахування відбуваються швидше», – зазначають пані Мар’євич. На думку банкірів, прибалтійські банки зацікавлені в консалтинговому бізнесі з організації роботи й обслуговуванню офшорних компаній. Крім того, менеджмент Baltic International Bank з особистого досвіду знає ситуацію і методику роботи в українському банківському секторі. Акціонерами банку є брати В’ячеслав і Леонід Крамні, а також брати Білоконь. У 1993–1994 році В’ячеслав Крамний очолював зовнішньоторговельне об’єднання Укрінвалютторг.

Висновок

Отже, офшорна зона є однією з різновидів вільних економічних зон, особливостями яких є створення для підприємців сприятливого валютно-фінансового, фіскального режиму, високого рівня банківської і комерційної таємниці, лояльності державного регулювання. Вивчення особливого статусу офшорних зон та умов їх функціонування слугує вирішенню проблем, пов’язаних із здійсненням тіньових операцій у цих центрах, бо за оцінками спеціалістів, нині майже половина світових капіталів так чи інакше проходить через офшорні території.

Офшор також є найбільш ефективним механізмом внесення інвестицій в Україну. На думку фахівців, близько 80% інвестицій в Україну внесені українцями через офшорні компанії. Для цього можуть використовуватися взаємовигідні договори, кредитні лінії, дочірні і спільні підприємства Внесення іноземних інвестицій також може здійснюватися у вигляді устаткування і технологій, у якості зворотної фінансової допомоги. При цьому необхідно реєструвати інвестиції в Національному банку, що гарантує повернення коштів з України.

Література

1. Пешко А.В. Офшорний бізнес, як складова світової економіки // Держава і регіони. – 2006. – №3. С. 233–236.

2. Бабонін В.Б Міжнародний досвід ведення і регулювання офшорного бізнесу // Фінансовий ринок України. –2006. – №2. – С. 34–41.

3. Полотенко Д.В. Вільні економічні зони в контексті регулювання економіки // Фінанси України. – 2007. – №11. – С. 18–25.

4. Череп А.В. Особливості розвитку офшорного бізнесу в Україні // Економіка та держава. –2006. – №6. – С. 21–30.

5. Игнатов В.Г., Бутов В.И. Свободные экономические зоны. – М.: Ось-89, 1997. – 192 с.

Leave a comment Cancel reply