Атлант розправив плечі — Вікіпедія
Атла́нт розпра́вив пле́чі (англ. Atlas Shrugged) — роман американської письменниці Айн Ренд (англ. Ayn Rand), уперше надрукований в 1957 році в Сполучених Штатах Америки. Це четвертий, найдовший, та останній роман Айн Ренд, який вона вважала своїм magnum opus в художній літературі.[1]
Як свідчить робоча назва Страйк, у книзі описано Сполучені Штати, коли провідні промисловці та бізнесмени відмовляються від спроб уряду використовувати їхню працю задля «суспільного блага». Головна героїня, Даґні Таґарт, спостерігає занепад суспільства в той час як уряд поширює свою владу на всю промисловість, та найпродуктивніші представники суспільства під керівництвом невідомого Джона Ґолта поступово зникають. Ґолт описує страйк як спробу «зупинити мотор світу» вилученням «мізків», які рухають прогрес і продуктивність суспільства вгору; через цей страйк творчі «мізки» намагаються показати, що економіка та суспільство зруйнуються без мотиву отримання прибутку та зусиль раціональних і продуктивних представників.
Роман отримав переважно негативні відгуки критиків після першого видання 1957 року,[2] але отримав сталу популярність і високий рівень продаж у наступні десятиліття. На початку рецесії кінця першого десятиліття 2000-их років продажі роману почали стрімко зростати згідно з даними журналу The Economist та газети New York Times. У The Economist повідомлялось, що роман піднявся у списку бестселерів на 33-у сходинку 13 січня 2009 року[3].
Уперше українською книгу у трьох томах видав «Наш Формат» у 2015 році.
Назва роману походить від імені міфічного титана Атланта, який у романі тримає вагу небес на своїх плечах.
| « | – Пане Реарден, – сказав Франциско поважним та спокійним тоном, – якби ви побачили Атланта, гіганта, що тримає світ на своїх плечах, якби ви побачили, що він стоїть і кров струменить вниз його грудьми, його коліна тремтять, але все ще намагаються тримати світ із останніх сил, і чим більші його зусилля, тим важче навалюється світ, – щоб ви сказали йому зробити? – Я… не знаю. Що… він може зробити? А ви б йому що сказали? – «I… don’t know. What… could he do? What would you tell him?» – «To shrug.» | » |
Атлант розправив плечі потрапив до списку бестселерів The New York Times на 6-у сходинку через три дні після появи на ринку.[7] Він залишався у списку протягом 21 тижня, протримавшись на 4-й сходинці протягом 6 тижнів починаючи з 8 грудня 1957 року.
Незважаючи на популярність, роман не був сприйнятий критиками. Мімі Райсел Гладстайн пише, що критики, котрим «сподобався не лише стиль письма Айн Ренд, але і її послання» були «істотно у меншій кількості, ніж ті, хто був від істерично ворожим до простого нерозуміння.»[8]
Позитивні огляди з’явились у низці видань. Ричард Мак-Лаухлін, оглядаючи роман для
Вплив[ред. | ред. код]
Згідно з даними опитування 1991 року, проведеного Бібліотекою Конгресу США та Клубом книжки місяця, Атлант розправив плечі був другою після Біблії книжкою, яка призвела до найбільших змін в житті американських читачів.[12] У результаті тримісячного он-лайн опитування «100 найкращих книг 20 століття» видавництвом
Події роману відбуваються в утопічних Сполучених Штатах у невизначений час. Як помітив Едвард Йонкінс, «Історію можна водночас назвати анахроністичною та безчасовою. Структура промислового виробництва схожа на пізні 1800-ті, настрій справляє враження подібне до депресії 1930-тих. Як соціальні звичаї так і рівень технологічного розвитку нагадують 1950-ті.»[17] Доступно багато технологій 20-го століття, металургійна промисловість та залізниця відіграють важливу роль; реактивні літаки представлено як порівняно нову технологію, а телебачення менш впливове за радіо. У той час, як згадується багато інших країн, не згадується Радянський Союз, Друга світова війна, та холодна війна. З сюжету випливає, що країни перетворюються згідно з ученнями марксизму на етатичні держави та називаються «народними республіками» в Європі та Південній Америці. Так, Велика Британія тепер зветься «Народна республіка Британія» а монархічний лад начебто повалено. Також зустрічаються згадування націоналізації підприємств у цих «народних республіках» та Сполучених Штатах.
Нинішня «змішана економіка» описана в книзі, часто порівнюється з «чистим» капіталізмом Сполучених Штатів 19-го століття, який згадується як втрачена «золота доба».
У першій частині трилогії — «Атлант розправив крила» — ідеться про переформатування американської економіки і про появу нового типу бізнесменів.
Герої другої частини — «Або-або» — ідеалісти—прагматики, романтики—бізнесмени. Письменниця створила психологічний тип нової людини, яка, відкидаючи емоції, керуючись прагматикою, залишається романтиком.
В «Атлант розправив плечі» підтримується ідея того, що для суспільства найкраще підходить система повністю вільних ринків. Уявлення Ренд про ідеальний уряд висловлено Джоном Ґолтом: «Створена нами політична система ґрунтуватиметься на єдиному правилі: «жодна людина не може отримувати будь-які цінності від інших застосуванням сили, » та «жодні інші права не можуть існувати без права мислити, працювати та зберігати результати: тобто, права власності.» Сам Ґолт живе відповідно до своїх переконань, згідно з правилами laissez-faire капіталізму.
У світі роману суспільство потрапляє в стан стагнації коли починає демонізувати та, навіть, карати самостійних винахідників та піонерів виробництва за їхні досягнення.
Ренд описує дії чиновників відповідно до політичної економіки, демонструючи, як гасла про альтруїзм використовуються для ухвалення законів номінально на користь суспільного блага (наприклад, «Закон проти звіриної конкуренції», «закон про рівні можливості») але насправді служать лобістам та державним агентствам за рахунок суспільства та виробників.
В українській літературі подібна проблематика окреслена у трагікомедіях Івана Карпенка-Карого — Терентій Пузир так само боявся мануфактур і волів би зберегти традиційний стан речей.
Приватна власність та індивідуалізм[ред. | ред. код]
«Біжи геть від того, хто каже що гроші — це зло. Таке твердження — пожежний дзвін про наближення мародера.»[19]Франциско д’Анконіа, Атлант Розправив Плечі
Герої Ренд мають постійно битись проти «паразитів», «мародерів» та «жебраків», котрі вимагають плоди праці героїв роману. Едвард Йонкінс називає «Атлант розправив плечі» — «апокаліптичним баченням останніх етапів протистояння між двома частинами людства: мародерами та не-мародерами. Мародери виступають на підтримку високих податків, потужних профспілок, націоналізації, державних витрат, державного планування, регулювання та перерозподілу власності.»
«Мародери» силою конфіскують зароблене іншими («під дулом пістолета»), до них належать чиновники, з вимогами яких натяки на погрози застосування сили. Одні чиновники просто втілюють державну політику, наприклад, конфіскуючи зернові запаси штату для годування голодучих іншого штату; інші отримують зиск з цієї політики, наприклад, куратор залізниць, котрий нелегально продає майно залізниць на власну користь. Вони використовують силу, щоб відібрати власність у людей, котрі виробили або заробили її.
«Жебраки» вимагають зароблене іншими від імені волоцюг та неспроможних заробити власними силами, однак, вони проклинають виробників, завдяки яким ця допомога можлива, ставляться з презирством та жадібністю до талановитих людей, від яких вони залежать. Вони так само деструктивні, як і мародери — знищуючи працьовитих провиною, та звертаючись до «морального права» виправдовують «законне» мародерство з боку урядів країн.
Мародерство та жебрацтво зображене на різних рівнях описаного в романі світу, від чиновників-мародерів, з якими має впоратись Даґні Таґґарт, і брата Хенка Реардена — костогриза, з яким той вимушений боротись, до плюндрування промисловості такими компаніями, як Асошіейтед Стіл та жебрацькі вимоги гуманітарної допомоги голодуючими країнами Європи.
Один з героїв роману, Франциско д’Анконіа, так описує ставлення «мародерів» до грошей: «То ви вважаєте, що гроші — це корінь всього зла?… Чи запитували ви себе, що є джерелом грошей? Гроші — це засіб обміну, який не може існувати без товарів, вироблених тими, хто здатен виробляти. Гроші — це матеріальна форма принципу, що люди, котрі бажають мати один з одним справу повинні торгувати цінне на цінне. Гроші — не засіб жебраків, котрі слізьми вимагають твою власність, або мародерів, котрі відбирають її силою. Гроші стають можливими завдяки тим, хто працює та виготовляє продукт. Чи це ви вважаєте злом?… Ні океан сліз, ні вся зброя світу не здатна перетворити цю купу паперу в гаманці на хліб, необхідний аби вижити завтра… Щойно серед людей з’являються руйнівники, вони починають з нищення грошей, оскільки гроші — це захист людини та моральна основа існування. Руйнівники відбирають золото і натомість залишають його власникам купу підроблених паперів. Це знищує всі об’єктивні стандарти і віддає людей у владу якогось правителя, котрий встановлює цінності… Папір — це обіцянка на багатство, що не існує, підтримується зброєю на того, хто має його виготовити. Папір, це чек, виписаний легальними мародерами на рахунок, який їм не належить: на здібність жертв. Чекайте на день, коли буде записано: ‘Рахунок порожній.’»[21]
Переклади іноземними мовами[ред. | ред. код]
Станом на 2017 рік, роман було перекладено 23-ма мовами (включно з українською):[22]
- Голландською: Atlas in Staking, published by the «De Boekenmaker», www.boekenmaker.nl (Krommenie, 2006).
- Китайською:阿特拉斯耸耸肩, 2 vol., published by Chongqing Publishing Group, October 2007, ISBN 9787536686397, Перекладач: 扬格.
- Французькою: La révolte d’Atlas, 2 vol. (Paris 1958 et 1959, Editions Jeheber)
- Німецькою: Wer ist John Galt? (Hamburg, Germany: GEWIS Verlag), ISBN 3-932564-03-0.
- Італійською: La rivolta di Atlante, 3 vol. (Milano, Corbaccio, 2007), ISBN 88-797-2863-6, 88-797-2878-4, 88-797-2881-4. Перекладач: Laura Grimaldi
- Японською: 肩をすくめるアトラス (ビジネス社), ISBN 4-8284-1149-6. Перекладач: 脇坂 あゆみ.
- Норвезькою: De som beveger verden. (Kagge Forlag, 2000), ISBN 82-489-0083-5 (hardcover), ISBN 82-489-0169-6 (paperback). Перекладач: John Erik Bøe Lindgren.
- Польською: Atlas Zbuntowany (Zysk i S-ka, 2004), ISBN 83-7150-969-3 (hardcover). Перекладач: Iwona Michałowska.
- Португальською: Quem é John Galt? (Editora Expressão e Cultura), ISBN 85-208-0248-6 (paperback). Перекладач: Paulo Henriques Britto.
- Португальською: A Revolta de Atlas (Marcador, 2017) ISBN 978-989-75-4097-4 (hardcover).
- Російською: Атлант расправил плечи (Издательство Альпина Бизнес Букс, 2007 г.), ISBN 978-5-9614-0603-0. Перекладачі: Ю. Соколов, В. Вебер, Д. Вознякевич.
- Іспанською: La rebelión de Atlas. (Editorial Grito Sagrado), ISBN 987-20951-0-8 (hardcover), ISBN 987-20951-1-6 (paperback).
- Шведською: Och världen skälvde. (Timbro Förlag, 1986), ISBN 9905849041. Перекладач: Maud Freccero.
- Турецькою: Atlas Silkindi. (Plato Yayınları, 2003), ISBN 975-96772-6-1. Перекладач: Belkıs Çorapçı.
- Івритом: מרד הנפילים, (Tel Aviv, Israel: S. Fridman, 1999), 2 vol., Danacode 113—138 (hardcover). Перекладач: Itzhak Avrahami.
- Чеською: Atlasova vzpoura, (Argo, 2014), ISBN 978-80-7363-604-3. Перекладач: Aleš Drobek.
- Українською: * «Атлант розправив плечі» у 3 частинах. Київ: Наш Формат. 2015. Перекладачі: Артур Переверзєв, Вікторія Стах, Софія Андрухович.
Переклади українською[ред. | ред. код]
Українське видання трилогії «Атлант розправив плечі»Вперше українською книгу у трьох томах видав «Наш Формат» у 2015 році.
- Айн Ренд. «Атлант розправив плечі» у 3 частинах. Переклад з англійської: Артур Переверзєв, Вікторія Стах, Софія Андрухович. Київ: Наш Формат. 2015
- ↑ Rand, Ayn. Journals of Ayn Rand, edited by David Harriman. (1997) Dutton. ISBN 0525943706 p.704 Harriman quotes from a 1961 interview in which Rand says, «Atlas Shrugged was the climax and completion of the goal I had set for myself at the age of nine. It expressed everything that I wanted of fiction writing.»
- ↑ See http://www.noblesoul.com/orc/books/rand/atlas/ Архівовано 18 червня 2009 у Wayback Machine., retrieved August 9 2006, for a list of reviews and bibliographical information.
- ↑ http://www.economist.com/finance/displayStory.cfm?story_id=13185404
- ↑ As recorded in Hesiod’s Theogony, Atlas holds the sky in punishment for waging war against Zeus.
- ↑ Gladstein, Mimi (1999). The New Ayn Rand Companion. Westport: Greenwood Press. с. 42. ISBN 0313303215.
- ↑ For more on Atlas Shrugged, see Robert Mayhew, Essays on Ayn Rand’s Atlas Shrugged, Lexington, 2009.
- ↑ History of Atlas Shrugged. Ayn Rand Institute. Архів оригіналу за 2008-04-08. Процитовано 2009-04-07.
- ↑ Gladstein, Mimi Reisel, The Ayn Rand Companion, Greenwood Press, 1984, p. 98.
- ↑ McLaughlin, Richard, «The Lady Has a Message…,» The American Mercury, Jan. 1958, pp.144-146.
- ↑ Chamberlain, John, «Ayn Rand’s Political Parable and Thundering Melodrama, » The New York Herald Tribune, 6 Oct. 1957, sec. 6, p.1.
- ↑ See also: [1] Архівовано 18 червня 2009 у Wayback Machine., retrieved August 9 2006, for a list of reviews and bibliographical information.
- ↑ Michael Shermer. The Mind of the Market. (2008). Times Books. ISBN 0-8050-7832-0, p. XX
- ↑ Subject of article: Headlam, Bruce. «Forget Joyce; Bring on Ayn Rand.» The New York Times July 30 1998, G4 (Late Edition, East Coast).
- ↑ Subject of article: Yardley, Jonathan. «The Voice of the People Speaks. Too Bad It Doesn’t Have Much to Say.» The Washington Post August 10 1998, D2 (Final Edition). Retrieved from ProQuest Historical Newspapers.
- ↑ «100 Best Novels». RandomHouse.com. Retrieved June 20 2006.
- ↑ «100 Best»
- ↑ Younkins, Edward Wayne. Ayn Rand’s Atlas shrugged: a philosophical and literary companion. Ashgate Publishing, Ltd., 2007 ISBN 0-7546-5549-0, 978-0-7546-5549-7. 414 pages. pp. 9-10.
- ↑ Caplan, Bryan. Atlas Shrugged and Public Choice: The Obvious Parallels.. Younkins, Edward W. Ayn Rand’s Atlas Shrugged. Ashgate Publishing. Процитовано 2009-04-11.
- ↑ Atlas Shrugged, p. 410-413
- ↑ Younkins, Edward W. «Ayn Rand’s Atlas Shrugged: A Philosophical and Literary Masterpiece». Ayn Rand’s Atlas Shrugged. Ashgate. с. 10. Процитовано 2009-04-13.
- ↑ Atlas Shrugged, p. 410—413
- ↑ Foreign Editions (PDF). Ayn Rand Institute. Процитовано January 2, 2015. (англ.)
Атлант розправив плечі — Вікіцитати
Атла́нт розпра́вив пле́чі (англ. Atlas Shrugged) — роман американської письменниці Айн Ренд, уперше надрукований в 1957 році в США. Це четвертий, найдовший, та останній її роман, який вона вважала своїм magnum opus в художній літературі.
Загальні[ред.]
- Хто такий Джон Гальт?
- Протиріч не існує. Кожного разу, коли здається, що виникло протиріччя, перевір передумови — одна з них не вірна.
- Зло недієздатне і не має сил, за вийнятком того, що ми дозволяємо забрати від себе.
- Зло в світі існує лише через той дозвіл, який ти йому даєш.
- Століттями боротьба за мораль точилась між тими, хто казав що твоє життя належить Богові, й тими, хто казав що сусідові — між тими, хто вважав самопожертву заради привідів на небі добром, й тими, хто казав що самопожертва заради неповноцінних на Землі це добро. Та ніхто не казав, що твоє життя належить тобі, і добро — це жити своїм життям.
- Робін Гуд крав у багатих і віддавав бідним. Я ж краду в бідних та віддаю багатим, точніше, краду в злиденних крадіїв та повертаю працьовитим багатіям.
- Поки люди не зрозуміють, що Робін Гуд є найбільш аморальним та мерзенним з усіх легендарних героїв, не буде на землі справедливості і не буде в людства надії на виживання.
- Якби ти побачив Атланта, титана, котрий тримає весь Світ на своїх плечах, якби побачив як він стоїть, і кров стікає по його грудях, його коліна прогинаються під нелюдською вагою, його руки тремтять але все ж таки намагаються втримати Світ на рештках своїх сил, і чим дужче він тримає, тим тяжче тисне Світ на його плечі — що ти б йому порадив?
- — Не знаю. Що може він зробити? Що б ти йому порадив?
- — Розправити плечі.
- Якщо не залишилось жодних принципів — а я думаю, що Док має рацію, оскільки принципів більше нема — якщо не залишилось жодних правил гри, і все це — лише питання того, хто кого пограбує — тоді я маю більше голосів ніж купа вас, бо працівників завжди більше, ніж працедавців, і не забувайте це, хлопчата!
- — Кінан, лідер профспілки залізничників.
- «Невже Ви подумали, що нам треба виконання цих законів?», сказав доктор Феріс. «Нам треба, аби їх порушували. Зрозумійте, ви маєте справу не з купкою бойскаутів… Нам треба влада, і ми прагнемо її… Неможливо правити невинними людьми. Єдина сила, яку має уряд, це переслідування злочинців. Однак, коли злочинців недостатньо, то треба їх створити. Стільки різних речей оголошують поза законом, що стає неможливо жити не порушивши закон. Кому потрібна законослухняна нація? Кому там що треба? Але створіть закони виконання, реалізація та об’єктивна інтерпретація яких неможлива — і ви створите націю злодіїв — і тоді ви можете тиснути на провину. Це і є система, містер Рeрден, це і є гра, і одразу, як ви це усвідомите, з вами буде легше мати справу.
- Наша мета була не виробництво техніки, а створення добра.
- Наш план? Ми втілили в життя шляхетне правило: від кожного за здібностями, кожному за потребами.
- Пам’ятай його — добре його запам’ятай — не часто можна побачити абсолютне зло — дивись на нього, і колись ти знайдеш слова, аби описати його суть…
Франциско д’Анконіа[ред.]
Деякі промови та вислови Франциско д’Анконіа:
- Франциско, який тип людей найганебніший?
- -Люди без мети
- Я не знаю, чому ви називаєте мою поведінку гнилою. Мені здавалось, що її буде визнано чесною спробою втілення у життя того, у що вірить весь світ. Хіба всі не вірять в те, що егоїзм — це зло? Я не був егоїстичним по відношенню до цих копалень. Хіба не є злом переслідування особистої вигоди? В мене взагалі не було жодного особистого інтересу в цьому проекті. Хіба не є злом прагнення прибутку? Я не працював на прибуток — а навпаки, зазнав збитків. Хіба всі не погоджуються з тим, що мета існування промислового підприємства не виробництво, а забезпечення гідного життя працівників? Копальні Сан Себастьяна були найуспішнішим проектом в історії промисловості: вони не давали міді, проте забезпечили своїх працівників таким життям, якого б вони не досягли за все своє життя, як вони мали за день роботи, яку вони не здатні виконати. Хіба не вважається, що власник підприємства — паразит та експлуататор, що працівники виконують всю роботу та створюють продукт? Я нікого не експлуатував. Я не обтяжував копальні Сан Себастьяна своєю безглуздою присутністю; я залишив їх в руках людей, які щось значать. Я не оцінював людей з такою властивістю. Я віддав керівництво фахівцю з гірничої справи. Він не був гарним спеціалістом, але йому дуже була потрібна ця робота. А хіба не вважається, що при наймі на роботу важить потреба людини в робочому місці, а не її здібності? Хіба всі не вірять, що аби отримати щось, треба його просто захотіти? Я виконав кожну моральну настанову нашого часу. Я очікував схвалення та визнання. Я не розумію, чому мене проклинають.
- ст. 143.
Промова про гроші[ред.]
- Багатство — наслідок здатності людини мислити.
- Хіба винахідник двигуна робить гроші за рахунок тих, хто не зміг його створити?
- Біжи геть від того, хто каже що гроші — це зло. Таке твердження — пожежний дзвін про наближення мародера.
- Стеж за грошима. Гроші, це барометр гідності суспільства. Коли ти бачиш, що торгівля здійснюється не за згодою, а з примусу, коли для того, щоб виробляти треба просити дозволу від тих, хто нічого не виробляє, коли гроші йдуть до тих, хто має справу не з товаром а з покровительством, коли люди стають багатшими через хабарництво та блат а не чесною працею, а закони не захищають тебе від них а їх від тебе, коли корупція заохочується а чесність стає самопожертвою, можеш бути впевненим, що таке суспільство приречене. Гроші настільки шляхетна річ, що вони не змагаються зі зброєю і не укладають угод з жорстокістю. Вони не дозволять вижити країні на половину власності, на половину мародерства.
- Дозвольте дати пораду як розпізнати характер людини: той, хто проклинає гроші, отримав їх не чесно; той, хто поважає гроші, заробив їх.
- То ви вважаєте, що гроші — це корінь всього зла?… Чи запитували ви себе, що є джерелом грошей? Гроші — це засіб обміну, який не може існувати без товарів, вироблених тими, хто здатен виробляти. Гроші — це матеріальна форма принципу, що люди, котрі бажають мати один з одним справу повинні торгувати цінне на цінне. Гроші — не засіб жебраків, котрі слізьми вимагають твою власність, або мародерів, котрі відбирають її силою. Гроші стають можливими завдяки тим, хто працює та виготовляє продукт. Чи це ви вважаєте злом?… Ні океан сліз, ні вся зброя світу не здатна перетворити цю купу паперу в гаманці на хліб, необхідний аби вижити завтра… Щойно серед людей з’являються руйнівники, вони починають з нищення грошей, оскільки гроші — це захист людини та моральна основа існування. Руйнівники відбирають золото і натомість залишають його власникам купу підроблених паперів. Це знищує всі об’єктивні стандарти і віддає людей у владу якогось правителя, котрий встановлює цінності… Папір — це обіцянка на багатство, що не існує, підтримується зброєю на того, хто має його виготовити. Папір, це чек, виписаний легальними мародерами на рахунок, який їм не належить: на здібність жертв. Чекайте на день, коли буде записано: ‘Рахунок порожній.’
Посилання[ред.]
Скарбниця: цитати, афоризми, крилаті латинські вислови
Атлант розправив плечі. Частина третя. А є А (fb2)
Даос про Попова: Тьма века сегоНу вот все хорошо. Ну все. Кроме…
Хорошая история+нормальная психология+глобальная идея… которая сдулась.
Потому что никто из пишущих «пра императоров» не видел, не щупал и не понимал психологии этих самых императоров.
Рылом не вышли.
И когда в текст вторгаются «императоры» — идет сухой, суровый пересказ хроник (адапрированныйх под нежный мосх, естественно)… Тут автору только фейерверки и цветы, фейерверки и цветы.
Кроме «ампираторов» — все более чем. Более, чем.
Мне кажется (хотя я автору не советчик), стоило бы остановиться на уровне участкового. Как-то так. Там контент убедительней.
serbucha про Окишева: Его двуличная любовь (СИ)
А мне книга понравилась.Немного напоминает книгу Полянской «Северная невеста».Но там, правда, в одном теле были две сущности(души).А не две личности.И все мне в книге понравилось, и ХЭ порадовал.Почти.Ровно до момента пробуждения Нэйджела.Вот здесь мне стало тревожно за героиню и откровенно ее жаль.Потому что куда ни кинь — всюду клин, как говорится.Во-первых Рик жутко ревнив, и не захочет делить ее с Нэйджелом.Во-вторых, Нэйджел, все же, не Рик.А полюбила Соня именно Рика.»Уйдет» Рик, она будет по нему тосковать.»Останется» — получается, почти что, тройничок.Почему почти…Так тело то всего одно…Ну и не стоит забывать о ситуации с женой Нэйджела.Соня наступает на те же грабли.Правда та Рика ненавидела.А вот Соня Нэйджела не жаловала.Придется ей «полюблять» обоих.Как то так…А в остальном мне все им понравилось.Довольно необычный сюжет.
serbucha про Окишева: Два полюса
Все эти игры сознания,встречи во сне…не моё.
Героине не позавидуешь: как на качелях-то правда в одном,то в другом.Так до конца и сомневаешься,на чьей стороне правда.Но героиня умничка,следовала за своей любовью.А любовь всегда права.Интрига автору удалась.
serbucha про Окишева: Когда в сердце пылает любовь
С одной стороны, книга легко читается.А с другой-ну очень уж написано как то наивно.Явно рассчитано на довольно молодого читателя.Более взрослым дамам будет казаться примитивно.
serbucha про Окишева: Замужем по ошибке
Мне вещь показалась слишком сиропной, слишком простой.И уж очень наивной.Я ее читала с перерывами, т.к.было откровенно скучно.Но произведение небольшое, решила домучить до конца.Со «Станцией Астрея» небо и земля.
oleoz про Снежинская: Первая после бога
Понравилось.
Хотя объединение почти современной медицины (и современных хирургических будней) и фентезийного мира показалось несколько искусственным.
Все впечатления
Звичайні оголошенняЗнайдений 9 оголошень Знайдений 9 оголошеньХочете продавати швидше? Дiзнайтесь, як | |||||
| |||||
| |||||
| |||||
|
Обычные объявленияНайдено 9 объявлений Найдено 9 объявленийХотите продавать быстрее? Узнать как | |||||
| |||||
| |||||
| |||||
| |||||
| |||||
Звичайні оголошенняЗнайдений 9 оголошень Знайдений 9 оголошеньХочете продавати швидше? Дiзнайтесь, як | |||||
| |||||
| |||||
| |||||
|